Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю" № 3326-VI від 12.05.2011 р. збільшено максимальну кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю з 10 до 100 осіб. 

Нагадаємо, що обмеження щодо кількості учасників ТОВ було введено Закону України "Про внесення змiн та визнання такими, що втратили чиннiсть, деяких законодавчих актiв України у зв'язку з прийняттям Цивiльного кодексу України" N 997-V від 27.04.2007 р. (раніше подібних обмежень не було взагалі), відповідно до якого при перевищенні кількості учасників у ТОВ останнє підлягає перетворенню на акціонерне товариство. На сьогоднішній час мінімальний розмір статутного капіталу для АТ складає 1250 мінімальних з/п (з 01.04 по 31.09.2011 р. – це 1 200 000 грн.), що для багатьох підприємств, а саме – для їх учасників, є занадто великою сумою. Що стосується мінімального розміру статутного капіталу для ТОВ, то з 06.06.2011 р. відповідно до ЗУ N 3263-VI від 21.04.2011 р. такого поняття взагалі не існує, тобто учасники товариства самостійно вирішують питання щодо його розміру (до 06.06.2011 р. мінімальний статутний капітал ТОВ встановлювався у розмірі 1 мінімальної з/п).

Отже, можливість знаходження в учасниках ТОВ до 100 осіб є значним покращенням для підприємницької діяльності.

Прийняття зазначених змін зобов’язує ТОВ, створені до набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом (станом на 10.06.2011 р. він ще не набрав чинності), привести свої статути у відповідність з прийнятими нововведеннями до 1 січня 2012 р.

Крім того, нормотворці передбачили, що при виникненні необхідності збільшення розміру статутного капіталу у зв'язку з перетворенням ТОВ на АТ, формування такою юрособою статутного капіталу здійснюється протягом 5 років.

Відповідно до пункту 11 Наказу Міністерства Транспорту України №363 від 14.10.1997 року, основними   документами   на   перевезення  вантажів  є товарно-транспортні   накладні   та   дорожні   листи   вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей  до основних  документів  додаються  інші  (ветеринарні,  санітарні та якісні -  сертифікати,  свідоцтва,  довідки,  паспорти  тощо),  що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

У відповідності до п. 2. Постанови КМУ від 25 лютого 2009 року №207, для водія юридичної особи або  фізичної  особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах повинна бути оформлена відповідним чином Товарно-транспортна накладна.

(Товарно-транспортна накладна  -  єдиний  для  всіх  учасників транспортного  процесу  юридичний  документ,  що  призначений  для списання  товарно-матеріальних  цінностей,  обліку  на  шляху   їх переміщення,    оприбуткування,   складського,   оперативного   та бухгалтерського обліку,  а також для  розрахунків  за  перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.)

Згідно з 11.5. Наказу Товарно-транспортну  накладну  на  перевезення вантажів автомобільним  транспортом  Замовник  (вантажовідправник)  повинен виписувати  в  кількості  не менше чотирьох екземплярів.  Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри  товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

 Після  прийняття  вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.   Перший    екземпляр    товарно-транспортної   накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм   (експедитором)   вантажоодержувачу,  третій  і  четвертий екземпляри,  засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках,  коли в товарно-транспортній  накладній немає    можливості  перерахувати   всі   найменування   вантажу, підготовленого для перевезення,  до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У  випадку  перевантаження  вантажу  в  процесі   його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються  реквізити:  повна  назва  власника транспорту  та його адреса,  прізвище,  ім'я та по батькові водія, державний  номер  автомобіля  Перевізника,  який  здав  вантаж,  і Перевізника, який його прийняв.

Акт складається  у   двох   екземплярах,   які   підписуються представниками   (водіями)   обох   Перевізників  (по  одному  для кожного).     Це зазначається в товарно-транспортній накладній.

Народні депутати протягом дня декілька разів голосували за проект № 9297 та, в решті решт, визнали такою, що втратила чинність, Постанову Верховної Ради України від 20.09.11 р. № 3755-VI "Про зміну порядку обчислення часу на території України".
Також КМ Україи запропоновано протягом одного місяця з дня набрання чинності цією Постановою, тобто з дня опублікування, внести на розгляд Верховної Ради України новий законопроект щодо порядку обчислення часу на території України.

За матеріалами офіційного сайту ВР України.
Тобто, годинникову стрілку у ніч з 29 на 30 жовтня переведемо на час назад, а ось в останній раз чи ні - у народних депутатів є час міркувати до весни.

Законом України від 4.11.2011 р № 4014 „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності” передбачено ряд змін які суттєво спрощують процедуру адміністрування єдиного податку. А саме:

- скасовано щорічне оформлення свідоцтва платника єдиного податку, тепер свідоцтво "спрощенця"  безстрокове;

- скасовано сплату авансових внесків для платників єдиного податку, які сплачують податок за відсотковими ставками;

- скасовано положення щодо отримання в податкових органах довідки про трудові відносини платника єдиного податку з найманими особами;

- встановлено річний звітний період для фізичних осіб з незначним обсягом доходу ( до 150 тис. грн.);

- встановлено право фізичним особам, які не використовують працю найманих осіб, не сплачувати єдиний податок на час відпустки протягом календарного місяця, а також хвороби, підтвердженої лікарняним листком, якщо вона триває календарний місяць і більше.


Додаткова інформація щодо запровадження 5% для юридичних осіб при обсягах доходу 5 млн. грн. за календарний рік. За даними ДПС у 2010 році податкове навантаження на юридичних осіб з аналогічним обсягом доходу, які працюють на загальних умовах оподаткування, склало 5.4%.

   Приказом Министерства Регионального Развития Строительства и Жилищно-коммунального Хозяйства Украины от 24.06.2011  N 91 утвержден  Порядок принятия в эксплуатацию индивидуальных (приусадебных) жилых домов, садовых, дачных домов, хозяйственных (приусадебных) зданий и сооружений, пристроек к ним, общественных домов I и II категорий сложности, которые построены без разрешения на выполнение строительных работ, и проведение технического обследования их строительных конструкций и инженерных сетей (далее – Порядок).

    Данный Порядок устанавливает прцедуру и условия принятия в эксплуатацию законченных строительством следующих объектов:

  - хозяйственных (приусадебных) зданий и сооружений, пристроек к ним,

  - общественных домов 1-ой и 2-ой категории сложност,

  - индивидульных (усадебных) жилищных домов, садовых, дачных домов.

(при условии, что данные объекты построены до 31.12.2009 года без разрешения на выполнения строительных работ, и что заявление о принятии в эксплуатацию

таких объектов подано до 31.12.2012

  Документы. необходимые для узаконивания самовольных строений и порядок действий:

- технические обследования- это означает следующее- заказываете у субъектов хозяйствования (землеустроительных организаций) техническре обследование строительных конструкций и инженерных сетей объекта. Техническое обследование заключается в визуальном обследовании объекта, в том числе его осмотр, фотографирование объекта и его конструктивных элементов, определение категории сложности объекта. Так же при этом происходит детальное обследование объекта, в том числе определение параметров и характеристик материалов, изделий и конструкций. По результатам технического обследования выдается отчет о проведении обследования строительных конструкций и инженерных сетей объекта по форме утвержденной Вышеуказанным Порядком.

- заполнение декларации о готовности объекта для эксплуатации, которая составляется по форме, указанной в дополнении 2 к вышеуказанному закону.

- принятие в эксплуатацию- принятие в эксплуатацию объектов осуществляется безвозмездно Государственной архитектурно-строительной инспекцией Украины и и её териториальными органами. Пишется заявление о принятии в эксплуатацию объекта по форме, указанной в дополнении  3 вышеуказанного порядка.

К заявлению прилагается:

- два экземпляра заполненной декларации,

- отчет о проведении технмческого обследования строительных конструкций и инженерных сетей объекта с выводом об их соответствии требованиям надежности и безопасной эксплуатации.

- удостоверенные в установленном порядке копии:

документа, который удостоверяет право собственности или пользования земельным участком, на котором размещен объект,

технического паспорта, выданного бюро технической инвентаризации.

Заявление о принятии в эксплуатацию объекта подписывается также совладельцами земельного участка и объекта ( в случае их наличия).

Кроме того, после ввода в эксплуатацию. лицо обязано в течение семи календарных дней со дня принятия в эксплуатациюподать копию декларации местному органу исполнителтной власти или органу местного самоуправления по местонахождению объекта для представления такими органами информации о принятом в эксплуатацию объекта в органы государственной статистики.

  Данное положение будет действовать до 01.01.2013 года. А для того чтобы воспользоваться упрощенным порядком узаконивания самовольных строений заявление о принятии объекта в эксплуатацию, со всеми необходимыми документами нужно подать до 31.12.2012 года.

Верховна Рада України не дозволила близьким родичам або фахівцям у сфері права, які на даний момент не є адвокатами, бути захисниками в судовому процесі.

У такому вигляді депутати проголосували статтю 45 нової редакції Кримінального процесуального кодексу України, яку підтримали 266 народних депутатів.

Відповідно до прийнятої редакції статті, захисником є ​​адвокат.

Захисником не може бути адвокат, відомості про який не внесені до єдиного реєстру адвокатів України або щодо якого в єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинку або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Більшість не підтримала жодної з поправок до статті, відповідно до яких адвокатом може бути фахівець у сфері права або близький родич підозрюваного або обвинуваченого.

Коментуючи провал голосування за одну з таких поправок, народний депутат від «БЮТ» Юрій Одарченко заявив, що своєю позицією більшість в даний момент позбавляє Юлію Тимошенко таких захисників як Сергій Власенко та Андрій Кожем'якін.

Вони є фахівцями в сфері права, проте не є чинними адвокатами, оскільки не можуть суміщати адвокатську діяльність зі статусом народного депутата, а також такого захисника, як Євгенія Тимошенко, яка є близькою родичкою екс-прем'єр-міністра.

Закон України "Про громадянство України", зокрема його стаття 6, передбачає наступні 10 підстав набуття громадянства України:

- за народженням;
- за територіальним походженням;
- внаслідок прийняття до громадянства України;
- внаслідок поновлення у громадянстві України;
- внаслідок усиновлення;
- внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;
- внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
- у зв!язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
- внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
- за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 26 статті 106 Конституції України, рішення щодо прийняття до громадянства України приймає Президент України.

З усіх інших підстав рішення про оформлення набуття громадянства України приймають органи внутрішніх справ України. Це відбувається відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 червня 2006 року № 588.

Для того, щоб розпочати процедуру набуття громадянства України за будь-якою підставою, та оформити і подати документи щодо цього, особа має особисто звернутися до органів внутрішніх справ України за місцем свого проживання.

Державна судова адміністрація Наказом № 112 від 14.07.2011 р. затвердила Положення про службу судових розпорядників та організацію її діяльності.

Служба судових розпорядників відповідно до Положення діє в кожному із судів загальної юрисдикції для забезпечення дотримання порядку присутніми в суді. Організаційне забезпечення її діяльності здійснюється ДСА.


Основні завдання служби відповідно до Положення про службу судових розпорядників та організацію її діяльності – забезпечення дотримання особами, які перебувають у суді, встановлених правил та забезпечення виконання учасниками процесу розпоряджень головуючого в судовому засіданні.

До прав судових розпорядників відносяться:

- Право робити учасникам процесу й іншим особам зауваження;
- Звертатися до правоохоронних органів з метою затримання осіб, які роблять протиправні дії,
- Видаляти з приміщення суду і зали судового засідання тих, хто відмовляється виконувати законні вимоги, проявляє “неповагу до суду”, порушує громадський порядок у приміщенні суду і процесуальний порядок здійснення судочинства (хоча чинний КПК не передбачає видалення із залу засідань кого б то не було за неповагу до суду, як не передбачає і видалення учасників процесу, крім підсудного, за невиконання розпоряджень головуючого).
- Складати протоколи про адмінправопорушення по ст. 185-3 Кримінально-процесуального кодексу України.

На судових розпорядників Положенням покладено обов’язки щодо підтримання належного стану залу судового засідання, оприлюдненню виходу суду, запрошення до зали суду свідків, експертів, перекладачів, інших учасників процесу, обмеження спілкування свідків. Вони координуватимуть доставку в суд підсудних, які утримуються під вартою.

На нашу думку таке формулювання допустиме, однак необхідно зазначити наступні нюанси.

1. Згідно ч. 2 ст. 23 КЗпП, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. У нашій ситуації роботодавець зацікавлений у тому, щоб посаду обіймав постійний працівник, однак поки такого працівника не знайшли доводиться звертатись за послугами сумісника.

Строковий трудовий договір, як випливає із ст. 23 КЗпП, може обмежуватись або конкретною датою закінчення, або певним строком дії, або моментом закінчення виконання певної роботи.

Однак, ч. 2 ст. 21 КЗпП передбачає, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, незважаючи на законодавчо закріплене право працівника на роботу за сумісництвом, а також конкретно визначені строки дії трудового договору, у колективному договорі підприємства або за угодою сторін можна передбачити певні відмінності чи уточнення.

На нашу думку, якраз формулювання ч. 2 ст. 21 КЗпП дозволяє роботодавцю передбачити або в колективному договорі, або в строковому трудовому договорі з працівником таку умову обмеження строку роботи за сумісництвом як «до прийняття основного працівника».

2. Згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП, особливою формою  трудового  договору  є  контракт,  в  якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання  договору,  в  тому числі дострокового, можуть встановлюватися  угодою сторін.

П. 8 ст. 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору передбачає підстави, передбачені контрактом.

Виходячи із вищезазначеного, можна зробити висновок, що є можливим варіант прийняти за сумісництвом працівника, уклавши з ним контракт, в якому підставою його припинення прописати фразу "дія контракту припиняється, у випадку прийняття основного працівника".

3. 03.04.1993 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». На підставі п. 5 зазначеної Постанови було прийнято Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене Наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28 червня 1993 р. N 43. Згідно п. 8 цього Положення, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття  працівника, який не є сумісником, чи обмеження  сумісництва  у  зв'язку  з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

На нашу думку, в такому випадку в наказі про звільнення і у трудовій книжці робиться посилання як на підставу звільнення на ч. 2 ст. 21 та пункт 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій.* Однак зазначеним чином можна звільнити лише працівників державних підприємств, установ і організацій, оскільки Положення не поширює свою дію на працівників підприємств інших форм власності.

4. Також важливо вказати, що, згідно ст. 43-1 КЗпП, розірвання трудового  договору  з  ініціативи  власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з  суміщуваної  роботи  у  зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника,  який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом,   передбаченими законодавством.

Підсумовуючи все вищевикладене можна зробити наступний висновок.

Приймати на роботу за сумісництвом за строковим договором з обмеженням його строку "до прийняття основного працівника" можливо в одному з таких випадків:

1) якщо таке формулювання чітко закріплене як підстава звільнення в колективному договорі підприємства, строковому трудовому договорі або контракті з працівником;

2) якщо такий працівник працює у державному підприємстві, установі чи організації.

Звільнення із зазначених підстав не потребує погодження із профспілкою.

* - Листом Мінпраці і соцполітики України від 06.08.2007 р. N 199/06/186-07 розглядалось дане питання і було рекомендовано у наказі про звільнення і трудовій книжці посилатись на ст. 7 КЗпП і п. 8 Положення. На нашу думку з такою позицією погодитись не можна, оскільки ст. 7 КЗпП передбачає особливості  регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими  природними  географічними  і  геологічними  умовами та умовами  підвищеного  ризику  для  здоров'я, тимчасових і сезонних працівників,  а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими  договорами. На інші категорії працівників ця стаття посилання не дає. Більш юридично грамотно буде посилання не на ст.7, а на ч. 2 ст. 21 КЗпП, яка передбачає можливість закріплення особливостей трудової діяльності сумісників у чинному законодавстві (яким в нашому випадку є Вищезазначене Положення).

21.12.2011 року Верховна Рада України прийняла закон, яким ратифіковано Конвенцію про правовий статус трудових мігрантів і членів їх сімей держав-учасниць СНД, яка на відміну від Європейської конвенції про правовий статус трудових мігрантів поширює свою дію також на мігрантів, задіяних до сезонних робіт, та прикордонних працівників.
 Відповідно до положень вищезазначеної Конвенції, її дія не поширюється на: осіб, направлених до міжнародних організацій чи найнятих міжнародними організаціями, установами чи будь-якої зі Сторін Конвенції для виконання поза її територією офіційних функцій;

осіб, які, будучи громадянами однієї країни, виконують роботу на території іншої країни від імені та в інтересах організації, що має філії (представництва) на території цієї іншої країни; осіб, які займаються підприємницькою діяльністю;

осіб, що клопочуть про надання їм статусу біженця або притулку на території приймаючої країни або отримали такий статус;

священнослужителів, які займаються релігійною діяльністю в офіційно зареєстрованих релігійних організаціях приймаючої країни;

моряків;

осіб, які приїжджають з метою навчання; осіб, акредитованих на території приймаючої країни як співробітників представництв іноземних фірм або ЗМІ.

Цією Конвенцією передбачений досить широкий перелік прав для трудових мігрантів, схожий з правами громадян країни, зокрема члени сімей таких працівників (крім прикордонних та сезонних працівників) мають право на загальну та додаткову професійну освіту, як і громадяни приймаючої сторони. Також країни-учасниці гарантують, що ніхто, окрім компетентного органу, який діє при цьому на підставі та в порядку, передбаченому законодавством приймаючої країни, не може вилучити документи, що засвідчують особу та документи, що дають право на в’їзд, перебування і (або) здійснення оплачуваної трудової діяльності мігрантом і членами його сім’ї. Вилучення зазначених документів, санкціоновано компетентними органами і лише за умови наявності виданого офіційного документа, що підтверджує таке вилучення. Дія Конвенції передбачена протягом п’яти років з дати вступу її в силу та може бути продовжена щоразу на такий самий період, якщо Сторони не приймуть іншого рішення.

Реєстрація баз персональних даних та внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних здійснюється відповідно до Закону України „Про захист персональних даних” від 01.06.2010   № 2297-VI, Положення про Державний реєстр баз персональних даних та порядок його ведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №616, за формами та згідно з Порядком подання заяв про реєстрацію бази персональних даних та про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.07.2011 № 1824/5.

Державній реєстрації підлягають усі бази персональних даних в електронному вигляді та/або в картотеках, в яких обробляються персональні дані, незалежно від обсягу та форми їх застосування, виду діяльності. При цьому, щодо кожної бази даних, яка перебуває у володінні заявника, подається окрема заява.

Для реєстрації бази персональних даних, уповноваженому державному органу з питань захисту персональних даних, подається заява встановленого зразка.

Заява про реєстрацію бази персональних даних повинна містити інформацію про володільця та розпорядників бази персональних даних, інформацію про базу даних та місце її знаходження, а також підтвердження зобов’язання стосовно виконання вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Про кожну зміну вищезазначених відомостей, не пізніш як протягом десяти робочих днів з дня настання такої зміни, володілець бази персональних даних зобов'язаний повідомляти уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних шляхом подання заяви про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних.

   Відповідно до ст. 9 закону №2297 фахівці Держслужби з питань захисту баз персональних даних повинні:

   - повідомити заявнику неи пізніше наступного робочого дня з дня надходження заяви про її отримання.

   - прийняти рішення про реєстрацію/ або відмову в реєстрації/ баз персональних даних протягом 10 робочих днів, з дня надходження заявиВласнику бази персональних даних видається свідотство встановленого наказом №1823 зразка про реєстрацію бази персональних даних у Держреєстрі.

   На жаль на практиці такі терміни принаймні в 2011р. не дотримуються через величезну кількості заяв. Повідомлення власників баз персональних даних про те, що їх заява отримана і прийнята в обробку відбувається досить швидко, протягом 2-ух тижнів, а от щоб отримати свідотство, доводиться чекати в кращому разі близько місяця.

Якщо власник баз персональних данних не проведе реєстрацію такихбаз у Державному реєстрі, 01.01.12р. при виявленні цього порушення відповідно до закону № 3454, це тягне за собою накладення штрафу:

- на звичайних громадян від 300 до 500 н.м.д.г. (5100- 8500 грн)

- на посадових осіб юросіб, а також фізосіб-СПД від 500 до 1000 н.м.д.г. (8500- 17000 грн)

Крім того, вищенаведеним законом також передбачено ряд адміністративних штрафів і навіть кримінальна відповідальність за інші порушення законодавства щодо захисту баз персональних даних.

Мораторій на продаж землі було продовжено до 1 січня 2013 року. Таке рішення прийняли народні депутати: «за» проголосували 275 з 318 зареєстрованих в залі засідань, повідомляють українські ЗМІ.

Таким чином, Верховна Рада дала зелене світло внесення змін до розділу 10 перехідних положень Земельного кодексу України щодо заборони на відчуження та зміну цільового призначення земель сільськогосподарського призначення.

За інформацією українських ЗМІ, до 1 січня 2013 року в Україну заборонено відчуження і зміну цільового призначення земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого сільського господарства.

Кожен суб’єкт підприємства стикається з таким етапом в своїй діяльності як податкова перевірка . Перевірки бувають заплановані та позапланові. Але це вже тема другого питання.
І так, якщо все ж таки до вас завітали податківці, що робити? До початку перевірки необхідно упевниться, на яких підставах вона проводиться, тобто перевірити / зняти копії службових посвідчень, направлення на проведення перевірки, копію наказу або направлення про проведення перевірки.
При наявності документальних підстав, варто розумно організувати процес проведення перевірки, включаючи виділення окремого приміщення для представників ДПС, призначення працівника, відповідального за комунікацію між підприємствам і перевіряючими, контроль за наданими відомостями та інформацією, в тому числі в ході спілкування перевіряючих з працівниками підприємства.
Практика показує, що підключення кваліфікованих юристів може допомогти зайняти в кожній окремій ситуації розумну позицію, знижуючи ризик необгрунтованих вимог. На жаль, на практиці навіть саме законослухняне підприємство, що дуже умовно, враховуючи якість законодавства України, може зіткнутися з настійним проханням здійснити податкові платежі, які не передбачені законодавством.
Завжди є можливість оскаржити дії податкової служби в суді. Незважаючи на дані «офіційної статистики» про тотальну підтримку податківців судами, професіонали дуже скептично ставляться до таких прес-релізів ДПС та оперують іншими цифрами. Якщо у платника податків є правова позиція, а справою займаються професіонали, ризик програшу істотно знижується.
Буде доречним нагадати, що варто завчасно готуватися до захисту позиції в суді. Проведення процедур податкового ризик менеджменту дасть впевненість зайнятої позиції і можливості її захисту. При підготовці, спірні операції можуть бути підтримані позитивними для платника податків податковими роз'ясненнями.
Також радимо проконтролювати запис в книзі проведення перевірок підприємства посадовими особами.
Якщо ж, все таки, у Вас виникла проблема під час податкової перевірки, то радимо звернутися до Компанії «Юридична Планета», спеціалісти якої мають досвід у встановленні законності таких перевірок, та дотримання посадовими особами законодавства під час здійснення таких.

Цивільний кодекс України, зокрема Книга Шоста, а саме Глава 85 цього нормативно-правового акту, передбачив такий вид правочину, як спадкування за заповітом.

Що таке спадкування за заповітом? В першу чергу це воля будь-якої дієздатної фізичної особи –  заповідача, ще за життя, розподілити частку свого майна між іншими юридичними та фізичними особами, на випадок своєї смерті. Таке розпорядження у встановленій законом формі називається заповітом.

Заповіт – це односторонній правочин, в якому може бути присутнім волевиявлення тільки однієї особи.

Для визнання заповіту дійсним, він повинен відповідати таким умовам дійсності, а саме:

• Заповіт може будти складений тільки дієздатною фізичною особою (ст. 1233 Цивільного кодексу України)

• Згідно ст. 1247 Цивільного кодексу Україин, заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення, та має бути підписаний особисто заповідачем.

• Заповіт має бути посвідченим нотаріусом, у випадку, якщо в населеному пункті де немає нотаріуса, заповіт крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

• Заповіт повинен відповідати вимогам чинного законодавства.

За бажанням заповідача, заповіт може бути посвідченний пр свідкаї, але свідками можуть бути тільки особи, які мають повну дієздатність. Свідки, в присутності яких засвідчено заповіт, зачитують його в голос та ставлять на ньому свої підписи.Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом та члени сім'ї і родичі спадкоємців за заповітом; свідки, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підписати заповіт, то за його дорученням заповіт може підписати інша особа, при цьому робиться позначка про причини, через які спадкодавець не може зробити підпис власноруч. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

Нотаріус, посадова особа, яка засвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості про факт складання заповіту, його зміст, скасування або зміни заповіту.

Заповідач може скласти секретний заповіт, який подається в заклеєному конверті нотаріусу з підписом заповідача на конверті. У цьому разі на конверті нотаріус зобов’язаний постасити свій підпис та скріпити печаткою, після чого в присутності заповідача запечатує даний конверт в інший конверт який опечатує. Після одержання інформації про відкриття спадщини нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту, про це він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця. У присутності цих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверти, в яких зберігався заповіт, і оголошує заповіт. Про проголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки.

Подружжя також може скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення подружжям спільного заповіту частка у спільній сумісній власності після одного з подружжя переходить до того, хто його пережив. У разі смерті останнього з подружжя, спадщина переходить до осіб, зазначених ним у заповіті.
За життя обох з подружжя кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту, така відмова посвідчується нотаріально. У разі смерті першого з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті.
Спадкоємець має право встановити з заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб.
Заповідач може у будь-який час скасувати заповіт або скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, визнається недійсним, то відновлюється чинність попереднього заповіту. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни та доповнення. Скасування заповіту, внесення до нього змін та доповнень проводяться заповідачем особисто.

Ситуація: На працівника державного підприємства відкрито кримінальну справу. 15 днів він перебував під вартою, надалі його відпустили, узявши підписку про невиїзд. На підприємство надано копію постанови про взяття під варту. Слідство триває. Чи має право працівник на збереження середньої заробітної плати за час перебування під вартою? Чи потрібно було відсторонювати працівника від роботи на час перебування під вартою?

1. Відсторонення працівника від роботи передбачено ст. 46 КЗпП України:

«Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством».

Такі випадки, зокрема, передбачені ст. 147 Кримінально-процесуального кодексу України:

«В разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само якщо ця особа притягається до відповідальності за інший злочин і може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов'язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову.

Відсторонення від посади провадиться з санкції прокурора чи його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого.

Відсторонення від посади скасовується постановою слідчого (прокурора), коли в подальшому застосуванні цього заходу відпадає потреба».

Таким чином, відсторонити працівника, щодо якого відкрито кримінальну справу, роботодавець зобов’язаний лише за умови наявності постанови слідчого про відсторонення працівника від посади. Наявність постанови про взяття під варту не є підставою для відсторонення працівника від роботи.

Також важливо зазначити, що слідчий вправі винести постанову про відсторонення виключно з санкції прокурора чи заступника прокурора, і лише щодо працівника, який відноситься до категорії посадових осіб*.

2. Всі випадки, в яких за працівником зберігається середня заробітна плата, чітко передбачені КЗпП. Ні відсторонення від роботи, ні перебування під вартою до таких випадків не відносяться.

Таким чином, в період перебування працівника під вартою до табелю обліку робочого часу заносяться відмітки про його відсутність «н» на підставі документу - постанови про взяття під варту, без збереження за ним середньої заробітної плати**.

Однак, припинення кримінальної справи за відсутністю складу злочину, події злочину, недоведеність участі обвинуваченого (відстороненого) у вчиненні злочину, винесення виправдувального вироку дає працівникові право вимагати виплати середнього заробітку за період відсторонення (а в нашому випадку за період перебування під вартою) за рахунок місцевого бюджету (ст. ст. 1 - 4 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду").

Тобто, в майбутньому із зазначених вище підстав працівник матиме можливість стягнути середній заробіток в судовому порядку, але не з роботодавця, а з держави.

Підсумовуючи вищевикладене, можна дати коротку й чітку відповідь на запитання:

1. Чи має право працівник на збереження середньої заробітної плати за час перебування під вартою? – Не має, адже це не передбачено нормами КЗпП України.

2. Чи потрібно було відсторонювати працівника від роботи на час перебування під вартою? – Якщо на підприємство було надано постанову слідчого про відсторонення, то так. За умови відсутності зазначеної постанови – ні.

* В судовій практиці існують прецеденти, коли слідчі виносили постанови про відсторонення від роботи працівників, які не відносились до категорії посадових осіб (що є порушенням положень ст. 147 КПК України).

Проте, незважаючи на таке порушення, роботодавець зобов’язаний виконати постанову про відсторонення, адже він не вправі її оскаржити, а за невиконання постанови слідчого встановлена адміністративна відповідальність (ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення)

Згідно ст. 18 Кримінального кодексу України, посадовими (службовими) особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

** Важливо знати, що згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Роботодавцю стало відомо, що його працівник перебуває під слідством у кримінальній справі. Яким чином роботодавцю необхідно діяти в такому випадку? Адже перебування працівника в якості обвинуваченого (а пізніше, можливо, і засудженого) може негативно позначитись на діяльності та діловій репутації підприємства. Покроковий алгоритм дій роботодавця у ситуації, коли працівник перебуває під слідством, допоможе уникнути негативних наслідків.

На перший погляд, поширена ситуація «працівник тривалий час не з’являється на роботі і не виходить на зв’язок» схожа на прогули без поважних причин. Однак, поспішати із звільненням такого працівника не варто, оскільки необхідно встановити причину його відсутності. Доволі часто після спілкування із родичами або сусідами працівника виявляється, що останній є обвинуваченим у кримінальній справі і на даний момент знаходиться під вартою у районному відділі міліції.

В такій ситуації багато роботодавців воліють найшвидше припинити трудові відносини з працівником, тому поспішливо звільняють його за прогул на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Однак, в такому разі існує стовідсоткова імовірність того, що працівник пізніше виграє судову справу про поновлення на роботі, адже перебування під слідством буде визнане судом поважною причиною відсутності на робочому місці.

Розглянемо порядок дій роботодавця, виходячи з двох можливих випадків: 1. Працівник знаходиться під слідством, проте не затриманий і з’являється на роботі; 2. Працівник знаходиться під слідством і перебуває під вартою в органах внутрішніх справ.

І. Працівник знаходиться під слідством, проте не затриманий

КРОК 1.1. Приймаємо рішення про відсторонення працівника

            Положеннями ст. 46 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та ст. 147 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) передбачено підстави та порядок відсторонення працівника від роботи. Зокрема, відсторонити працівника, щодо якого відкрито кримінальну справу, роботодавець зобов’язаний лише за умови наявності постанови слідчого про відсторонення працівника від посади. Таку постанову слідчий вправі винести виключно з санкції прокурора чи заступника прокурора у випадку, якщо обвинувачений може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства.

            Постанова слідчого про відсторонення працівника надається або надсилається поштою на підприємство є обов’язковою для виконання роботодавцем і не може бути ним оскаржена.

            У випадку надходження на підприємство постанови про відсторонення, роботодавець зобов’язаний видати відповідний наказ про відсторонення працівника від роботи з моменту винесення постанови до моменту скасування зазначеної постанови слідчим.

Згідно ст. 147 КПК, відсторонення від посади скасовується постановою слідчого (прокурора), коли в подальшому застосуванні цього заходу відпадає потреба.

Тобто, в день надходження на підприємство постанови про скасування відсторонення роботодавець зобов’язаний видати відповідний наказ про скасування відсторонення працівника, і допускає останнього до робочого місця.

Важливо знати, що згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

В період відсторонення працівника до табелю обліку робочого часу заносяться відмітки про його відсутність «н» на підставі документу - постанови про відсторонення, без збереження за ним середньої заробітної плати.

КРОК 1.2. Приймаємо рішення про увільнення працівника

У випадку відсутності постанови про відсторонення працівника, останньому необхідно з’являтись спочатку на допити до слідчих органів, а пізніше на судові засідання.

Для цього працівникові необхідно надати на підприємство оригінали повісток та ухвал слідчих органів або суду (в залежності від того, куди його викликають). На підставі цих документів роботодавець видає наказ про увільнення працівника від роботи на час допитів або судових засідань.

ІІ. Працівник знаходиться під слідством і перебуває під вартою в органах внутрішніх справ

КРОК 2.1. Фіксуємо відсутність працівника

У випадку надходження на підприємство копії постанови про взяття працівника під варту, відсутність працівника на роботі має бути зафіксована у табелі обліку робочого часу відміткою «н» на підставі документу - постанови про взяття під варту, без збереження за ним середньої заробітної плати.

КРОК 2.2. Приймаємо рішення про відсторонення працівника

            У випадках, передбачених Кроком 1.1., роботодавець має відсторонити працівника від роботи, а згодом скасувати відсторонення.

________________________________________________________________________________

Для обох описаних вище випадків (1. Працівник знаходиться під слідством, проте не затриманий і з’являється на роботі; 2. Працівник знаходиться під слідством і перебуває під вартою в органах внутрішніх справ) КРОК 3 є спільним і залежить від того, як завершиться розгляд кримінальної справи:

1. Працівник може бути звільнений на підставі п. 7 ст. 36 КЗпП у разі набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарань з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.

Положення КПК не містять обов’язку суду направляти копію вироку, що набрав законної сили, на підприємство. Тому при оформленні припинення трудового договору на підставі п. 7 ст. 36 КЗпП роботодавець має зробити запит до суду про отримання завіреної копії вироку. Після отримання завіреної копії вироку керівником підприємства видається наказ про звільнення працівника на підставі п. 7 ст. 36 КЗпП.

2. Припинення кримінальної справи за відсутністю складу злочину, події злочину, недоведеність участі обвинуваченого (відстороненого) у вчиненні злочину, винесення виправдувального вироку дає працівникові право вимагати виплати середнього заробітку за період відсторонення та/або перебування під вартою за рахунок місцевого бюджету (ст. ст. 1 - 4 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду").

Тобто, в майбутньому із зазначених вище підстав працівник матиме можливість стягнути середній заробіток в судовому порядку, але не з роботодавця, а з держави.

Зареєструвати торгову марку Ви можете самостійно або замовивши відповідну послугу з реєстрації торгової марки у спеціалістыв в сфері інтелектуальної власності.

Якщо Ви вирішуєте самі зареєструвати торгову марку, то Вам необхідно здійснити такі дії з реєстрації торгової марки:

- Вибрати позначення на реєстрацію торгової марки. Позначення може бути словесним, графічним, комбінованим. 
- Вибрати товари і послуги, відносно яких Ви будете реєструвати торгову марку та їх класи відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг;
- Оскільки Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” визначено умови надання правової охорони торговій марці, то необхідно здійснити перевірку вибраного Вами позначення на предмет можливості надання правової охорони;
- Підготувати заявку на реєстрацію торгової марки в Україні та інші документи необхідні для реєстрації торгової марки;
- Сплатити збір за подання заявки на реєстрацію торгової марки;
- Подати заявку та інші необхідні документи на реєстрацію торгової марки в Україні до Українського інституту промислової власності. Якщо Ви правильно оформили документи та подали повний перелік необхідних документів, то через деякий час (4-5 тижнів) Ви одержите повідомлення про встановлення дати подачі заявки;
- Далі подана Вами заявка на реєстрацію торгової марки підлягає формальній та кваліфікаційній експертизі. Якщо позначення відповідає умовам надання правової охорони, то Ви отримаєте рішення про реєстрацію торгової марки;
- Протягом 3 місяців з дня отримання рішення про реєстрацію торгової марки Вам необхідно сплатити державне мито за видачу свідоцтва та збір за публікацію відомостей про реєстрацію торгової марки та подати докази такої оплати Українському інституту промислової власності ;
- Отримати свідоцтво про реєстрацію торгової марки.

При здійсненні реєстрації торгової марки в Україні самостійно рекомендуємо детально прочитати Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг".

Оскільки реєстрація торгової марки вимагає вирішення багатьох питань, а саме – умови надання правової охорони торгової марки, вибір товарів і послуг, відносно яких буде здійснюватись реєстрація торгової марки, правильне оформлення заявки, тому рекомендуємо звернутись до спеціалістів, які нададуть Вам кваліфіковану допомогу в реєстрації торгової марки.

Патентний повірений нашої компанії має досвід як в реєстрації торгових марок в Україні, так і закордоном.

У випадку відповідності Вашої торгової марки вимогам закону Ви отримаєте свідоцтво на реєстрацію торгової марки.

7 червня 2011 Президент підписав Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 12 травня 2011. Закон врегульовує перехід учасників фінансового ринку на міжнародні стандарти фінансової звітності («МСФЗ»).

Згідно із вище зазначеним Законом, публічні акціонерні товариства (ПАТ), банки, страховики, а також інші суб'єкти господарювання, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, повинні з 1 січня 2012 року складати фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами. Інші підприємства зможуть самостійно визначати доцільність застосування ними МСФЗ.

Окрім того, з 1 січня 2012 року набирає чинності норма, згідно з якою учасники фінансового ринку будуть зобов’язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком. Ця вимога стосуватиметься публічних акціонерних товариств, підприємств-емітентів іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, облігацій підприємств і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, а також професійних учасників фондового ринку, банків, страховиків та інших фінансових установ. Таке оприлюднення буде здійснюватись шляхом розміщення на власній веб-сторінці з опублікуванням у періодичних або неперіодичних виданнях.
Збільшення максимальної кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю

З 8 червня 2011 року Президентом було підписано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю)» від 12 травня 2011 року.

Законом передбачається збільшення максимальної кількості учасників товариств з обмеженою відповідальністю з 10 до 100. Товариства з обмеженою відповідальністю зобов’язані до 1 січня 2012 року привести свої статути у відповідність з цим Законом в частині максимальної кількості учасників.

Також даний Закон передбачає, що у випадку виникнення необхідності збільшення розміру статутного капіталу у зв’язку з перетворенням товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) на акціонерне товариство (АТ) формування такою юридичною особою статутного капіталу здійснюється протягом 5-ти років. На сьогоднішній день мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства складає 1 млн 200 тис гривень (приблизно 150 тисяч доларів США).

13 березня 2012 року Верховна Рада повторно прийняла закон про Митний кодекс з правками Президента. Новий кодекс вступить в силу через місяць з моменту його підписання Президентом Віктором Януковичем.

Для звичайних громадян плюс в тому, що вони можуть безмитно ввезти товару на 500 євро (зараз на 200 євро), а для підприємців - що вантаж, якщо документи на нього в порядку, митниця має право затримати не більше ніж на 4:00, а не «до безкінечності», як зараз, пише Сегодня.

 В цілому, на думку авторів, в новому кодексі детальніше, ніж у чинному, виписані процедури спілкування підприємців та митниці, а значить відмовити в оформленні або затягнути його стане набагато складніше. Авторський колектив закону говорить, що новий кодекс звів воєдино більше 65 законів і підзаконних актів, які раніше суперечили один одному, у ньому з'явився принцип постаудиту - можливості перевірити реальну вартість товару після дозволу його ввезення в Україну. Ця процедура дозволить скоротити митну службу.

Тож, відтепер юрособам та ФОП при реєстрації та ліквідації видаватиметься виписка з ЄДР, що діятиме безстроково.

Згідно Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців“, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді:

– довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується;

– витягу з Єдиного державного реєстру;

- бази даних (сукупність інформації Єдиного державного реєстру в   електронному  вигляді),  для  цілей  бюро  кредитних  історій.

Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – Порядок) встановлений наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 жовтня 2005 року № 97 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2005 року за № 1294/11574).

Приймання запиту про надання відомостей з Єдиного державного реєстру провадиться державними реєстраторами у виконавчих комітетах міських рад міст обласного значення або в районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях.

Для отримання виписки з Єдиного державного реєстру особа подає запит державному реєстратору за місцезнаходженням або місцем проживання.

Для отримання довідки або витягу з Єдиного державного реєстру особа має право звернутися із запитом до державного реєстратора незалежно від місцезнаходження або місця проживання запитувача.

Запит подається особисто засновниками (учасниками) юридичної особи, фізичною особою або уповноваженим ними органом чи особою. Державному реєстратору пред’являються паспорт та документ, що засвідчує повноваження.

Виписка з Єдиного державного реєстру (розділ 3 Порядку) – це документ, що містить відомості про юридичну особу або фізичну особу – підприємця, яка подала запит про її видачу.

Запит про видачу виписки з відомостями, що стосуються інших юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, державним реєстратором до розгляду не приймається.

Виписка оформлюється на бланку суворої звітності, який має облікову серію та номер.

У виписці зазначаються такі відомості про запитувача:

– найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця;

– ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків;

– форма власності юридичної особи;

– місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця;

– прізвища, імена, по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків;

– наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи - підприємця;

– наявність даних про перебування юридичної особи в процесі припинення або перебування фізичної особи - підприємця у процесі припинення підприємницької діяльності;

– дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі;

– дата видачі виписки.

Виписка надається протягом двох робочих днів з дати надходження запиту безпосередньо фізичній особі – підприємцю або уповноваженому представнику юридичної особи за довіреністю та пред’явленим паспортом.

Довідка про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації (розділ 4 Порядку) – це документ, що містить відомості про наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі інформації про реєстраційні дії щодо юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців за критерієм пошуку, зазначеним у запиті.

Довідка оформлюється на бланку суворої звітності, який має облікову серію і номер.

У довідці про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації зазначаються такі відомості:

– ідентифікаційний код юридичної особи; найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця;

– реєстраційна дія;

– дата проведення реєстраційної дії, номер запису або слова "запис відсутній";

– місце проведення реєстраційної дії (найменування виконавчого комітету міської ради міста обласного значення або в районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації);

– прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, що внесла запис про реєстраційну дію.

Довідка надається протягом п’яти робочих днів з дати надходження запиту.

"Витяг з Єдиного державного реєстру (розділ 5 Порядку) – це документ, що містить відомості про юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців за критерієм пошуку, зазначеним у запиті.

Витяг оформлюється на бланку суворої звітності, який має облікову серію і номер.

Критерій пошуку в Єдиному державному реєстрі формується особою, що звернулася за наданням витягу, з використанням таких показників:

– за певною територією України (область, район, місто (село), вулиця);

– за ідентифікаційним кодом юридичної особи;

– за організаційно-правовою формою та найменуванням юридичної особи;

– за прізвищем, ім’ям та по батькові фізичної особи - підприємця.

За вибором особи, що звернулася за наданням витягу з Єдиного державного реєстру до витягу можуть бути внесені, зокрема, такі відомості:

1) про юридичну особу:

– дані про постановку на облік (зняття з обліку);

– серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію;

– місце проведення державної реєстрації;

– форма власності юридичної особи;

– вищий орган управління;

– дата закінчення формування статутного або складеного капіталу юридичної особи;

– розмір внеску до статутного або складеного капіталу юридичної особи;

– керівник юридичної особи;

– засновники юридичної особи;

– відокремлені підрозділи юридичної особи;

– відомості про осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності;

– основні види діяльності;

– телефон для зв’язку;

2) для фізичної особи - підприємця:

– дані про постановку на облік (зняття з обліку);

– серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію;

– місце проведення державної реєстрації;

– відомості про осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені фізичної особи - підприємця без довіреності;

– основні види діяльності;

– телефон для зв’язку.

При зверненні для отримання витягу державний реєстратор опрацьовує протягом двох робочих днів запит у залежності від критеріїв запиту. Після надання документа, що підтверджує внесення плати за формування витягу з Єдиного державного реєстру, витяг надається протягом робочого дня.

Зі слів віце-прем'єра, міністра соціальної політики Сергія Тігіпка реформа
трудових відносин буде реалізована найблищим часом. Основна мета
схвалення нового Трудового кодексу з детінізацією доходів: "Боротьба
з нелегальною зайнятістю і зарплатами в конвертах самими лише
адміністративними заходами неефективна. Більшість порушень у сфері
трудових відносин пояснюється надмірно складними процедурами найму та
звільнення, передбаченими чинним Кодексом законів про працю, який був
схвалений ще в радянські часи і сьогодні застарів. Від цього страждають і
працівники, які залишаються без майбутньої пенсії, без лікарняних і відпускних,
і держава, яка недотримує значні надходження". Але як завжди за благими
намірами ховається прагматичний інтерес міністерства фінансів прикриваючись
бюджетної политикаю лобіювання інтересів роботодавця.
Наприклад, згідно з чинним КЗпП, тривалість робочого часу не може
перевищувати 40 годин на тиждень. У проекті Трудового кодексу дозволяється
12-годинний робочий день і 48-годинний робочий тиждень. Крім того, зараз
заборонено застосування техзасобів для контролю виконання робіт, у новому
зводі трудових законів не виключений навіть відеоконтроль. Особливо
проїхалися автори документа по трудових відносинах.

Новий Трудовий кодекс також передбачає право працівника звільнитися за
власним бажанням, однак прописує, що, якщо до закінчення двотижневого
терміну працівник передумав припиняти трудовий договір, він повинен подати
відповідну заяву до закінчення строку попередження про звільнення. Таким
чином, має місце певне посилення правил для працівників при звільненні за
власним бажанням. Якщо раніше у випадку, якщо співробітник передумував
звільнятися, йому просто треба було продовжувати працювати на підприємстві,
і роботодавець не мав права його звільнити на підставі написаної раніше
заяви, то новий Трудовий кодекс зобов'язує працівника письмово повідомити
роботодавцю про зміну свого рішення. В іншому випадку, працівник буде
звільнений після двох тижнів.

Крім того, документ також істотно обмежує права працівника в тому, що
стосується можливості відстояти свої права в досудовому порядку, в комісії
з трудових спорів, створеній на підприємстві. Чинний КЗпП встановлює, що
комісія з трудових спорів ухвалює свої рішення більшістю голосів її членів,
присутніх на засіданні.

Новий же проект Трудового кодексу прописує, що рішення комісії з трудових
спорів ухвалюється за згодою всіх членів комісії, які беруть участь у її
засіданні. У випадку, якщо хоча б один член комісії не згоден з рішенням,
яке пропонується для прийняття, воно вважається не прийнятим. При цьому,
склад такої комісії обов'язково на половину складається з представників
роботодавця".

Але не все так похмуро з точки зору працівника. Є деякі нововведення
які можуть розглядатися як прогрес у взаємовідносинах убік працівника.
Приклади стосуються статті 125,58 проекту: Обов'язок роботодавця на вимогу
працівника видати йому рекомендаційну характеристику (стаття 125 проекту)
та право працівника пред'явити її роботодавцеві при прийнятті на роботу
(стаття 58 проекту), та деякі інші нововведення.

Ліквідація (закриття, припинення підприємницької діяльності) фізичної особи-підприємця (ФОП / частки підприємця) у більшості випадків здійснюється за його власним бажанням. Разом з тим, ліквідація фізичної особи-підприємця (ФОП / частки підприємця) може здійснюватися в певних випадках і з ініціативи податкової інспекції (відсутність за адресою реєстрації, не здачі звітності.), а також у процедурі банкрутства, по судовому рішенню.



Процедура ліквідації ФОП містить у собі наступні етапи:
-Підготовка пакета документів для ліквідації фізичного особи-підприємця.
-Подача в районну державну адміністрацію заяви про зняття з обліку в єдиному державному реєстрі ФОП і публікацію в спеціалізованому друкованому засобі масової -інформації.
-Зняття з обліку в державній податковій інспекції.
-Зняття з обліку в пенсійному капіталі.
-Одержання у всіх капіталах обов'язкового соціального страхування й пенсійному капіталі довідки про відсутність заборгованості або довідки про те, що фізична -особа-підприємець не була на обліку у капіталах.
-Анулювання свідоцтва про державну реєстрацію.
-Знищення печаток і штампів.


З моменту публікації оголошення в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, до моменту внесення в Єдиний державний реєстр запису про ліквідацію (припиненні) фізичної особи-підприємця (ФОП / частки підприємця), повинне пройти не менше 2-х місяців (це так званий строк на пред'явлення вимог кредиторами). Загалом, ліквідація фізичної особи-підприємця (ФОП / частки підприємця) займає від трьох до восьми місяців. Незважаючи на те, що описана процедура ліквідації (припинення, закриття) фізичної особи-підприємця, на перший погляд, виглядає досить простою, сама по собі ліквідація - це трудомісткий процес, що має величезну кількість нюансів і "підводних каменів". Звичайно, грамотно й правильно провести ліквідацію може тільки фахівець, що спеціалізується в цій галузі. Тому, для проведення ліквідації фізичної особи-підприємця, рекомендується звертатися до фахівців - як показує досвід, незважаючи на те, що робота фахівця коштує грошей, в остаточному підсумку, ліквідація здійснюється швидше й коштує замовникові дешевше, ніж якби він самостійно нею займався

Тенденції розвитку мікроеконміки в державі з кожним часом все більше торкаються посилення тиску від контролюючих органів.

6 квітня 2011 року Указом Президента України було підписано Положення, яким в свою чергу, затвердженно новий контролюючий орган -- Державну інспекцію з питань праці. У звязку з прийняттям даного державного органу в статусі контролюючих органів були введені такі зміни: предметно визначений контроль, розширені форми його виконання. Окрім того, розширився спектр контролюючих органів. В їх число, згідно ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20 травня 2010 року №2275-VI, увійшли й податкові органи. Внаслідок чого контролюючі органи інспектори праці провели перевірки на 34 271 підприємствах України, виявили 142 565 порушень трудового законодавства.

Порушення будь-якого нормативного акта в сфері друдового права сьогодні передбачає застосування адміністравних санкцій згідно ч. 1 ст.41 КУпАП.

Посилення відповідальності за недотримання трудового законодаства призвело до виникнення та розвитку нового направлення юридичної практики, а саме проведення кадрового аудиту.

Основною задачею кадрового адиту являється перевірка дотримання кадрового законодавства роботодавцем, розробка по висновків та рекомендацій по усуненню недоліків кадрових документів, порушенть та неточностей.

Практика проведення кадрового аудиту свідчить про те, що більшість підприемств допускають порушення трудового законодавства. Найбільш поширені з них це порушення періодичності нарахування та виплати заробітної плати працівникам.

Враховуючи те, що в найближчий перспективі відповідальність за порушення трудового законодавства збільшиться, практика трудового аудиту може отримати дуже широке розповсюдження.

На сьогоднішній день, Компанія "Юридична Планета" надає послуги з кадрового аудиту, який проводять кандидати юридичних наук в сфері трудового права та соціального забезпечення. Це гарантує Вашій компанії захист від доволі немалих санкцій з боку контролюючих органів.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

П. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 передбачає, що стосовно до правил ст. 24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом наказу про це.

Однак, незважаючи на імперативність норми про негайне поновлення на роботі, законодавство передбачає певні випадки, коли із поновленням на роботі все ж доведеться зачекати.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Тобто, в нашій ситуації перед роботодавцем виникає наступна проблема:

- є Особа-1, яку згідно рішення суду необхідно негайно поновити на раніше обійманій посаді, однак цю посаду зараз обіймає Особа-2, яка перебуває на лікарняному і тому не може бути звільнена.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Враховуючи ситуацію, що склалася, і той факт, що на підприємстві вакансій немає, пропонуємо наступний алгоритм дій роботодавця.

По-перше, необхідно дочекатись виходу з лікарняного Особи-2, після чого видати наказ про її звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП (однак, якщо на момент її виходу з лікарняного на підприємстві з’являться вакансії, необхідно буде запропонувати їй переведення на одну з них, за її згоди).

По-друге, на наступний день після видачі наказу про звільнення Особи-2 необхідно видати наказ про поновлення на роботі Особи-1 на раніше обійманій посаді і допустити її до роботи.

Таким чином, Особа-1 перебуває у «підвішеному» стані доти, доки Особа-2 не вийде з лікарняного і не буде належним чином звільнена, адже законодавство передбачає можливість поновлення її лише на посаді, з якої свого часу її було звільнено.

З першого січня 2012 року спрощена система оподаткування (єдиний податок) в Украні досить істотно змінюється, порівняно з єдиним податком 2011. 18 листопада 2011.

Президент підписав Закон України № 4014-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" (колишній проект Закону від 16.05.2011 р. № 8521). Нижче представлена ​​таблиця розходжень трьох різних груп спрощеної системи оподаткування приватних підприємців та порівняння з умовами для загальної системи. Всього, в НКУ визначено чотири групи єдинників, але четверта відноситься тільки до юридичних осіб і не буде розглянута в цій статті.

Одне з найважливіших нововведень в Податковому Кодексі стосується третьої групи підприємців-спрощенців: скасовуються обмеження щодо віднесення до витрат платника податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб - платників єдиного податку (пп. 139.1.12 ст. 139 нку) . Це означає, що з 2012 року юридичним особам знову буде вигідно працювати з "приватними підпріємцямі" за всіма КВЕД.

Розділ XIV ПКУ доповнюється главою один "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" з першого січня 2011 року. Крім позитивних моментів в новому єдиному податку, таких як, наприклад збільшення максимального обороту, у змінах в єдиному податку (згідно з податковим кодексом) вистачає і негативних положень:
збільшення ставок по єдиному податку (для першої та другої груп - податок розраховується від мінімальної зарплати, яка весь час зростає, для третьої - 3 або 5 відсотків від доходів це в більшості випадків більше 86 грн, оплачуваних раніше. Якщо вже податок залежить від зарплати - чому максимальний оборот підприємця на ЄП не прявязан до неї?);
ускладнення звітності, особливо для третин групи;
заборона займатися підприємництвом на єдиному податку для нерізедентів Україні.

Більшість інформаційних видань України 16-18 травня 2011 передрукувало частину пояснювальної записки до законопроекту № 8521 про очікувані більшістю підприємців зміни до Податкового кодексу щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва.

Зокрема вказувалося, що проект Закону передбачає (найважливіше):

- скасування обмеження віднесення на витрати платника податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб – платників єдиного податку;

- встановлення обов’язку реєстрації платником ПДВ у разі надання послуг платникам ПДВ;

- збільшення обсягів річного доходу та їх прив’язка до розміру мінімальної заробітної плати;

- прив’язка ставок єдиного податку для фізичних осіб до розміру мінімальної заробітної плати:

- скасування 50-відсоткової надбавки, що застосовується до фіксованих ставок податку за кожного найманого працівника фізичної особи;

- обмеження сфери застосування спрощеної системи оподаткування для окремих видів господарської діяльності (високорентабельних, доходи від яких є пасивними або, які за своєю суттю не потребують державної підтримки у вигляді сплати єдиного податку);

- повернення фізичним особам – платникам єдиного податку права реєструватись платниками ПДВ;

- ведення книги обліку лише доходів, ведення спрощеного обліку доходів та витрат платниками єдиного податку, зареєстрованих платниками ПДВ;

- та інші позитивні, очікувані більшістю, якщо не усіма приватними підприємцями зміни.

Згідно прикінцевих та перехідних положень законопроекту вказані зміни мали набрати чинності 1 липня 2011.

Проте як в юриста в мене є певні сумніви щодо можливості виправдання наших очікувань та сподівань. Відповідно до чинного законодавства України, такі зміни, в разі їх прийняття, можуть відбутися не раніше 1 січня 2012.

Так, відповідно до п. 4.1.9. ст. 4 Податкового кодексу одним із основних засад, принципів податкового законодавства України є стабільність. - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Бюджетний період в Україні співпадає з календарним роком.

З теорії податкового права нам відомі елементи податків та зборів. Також ст. 7 Податкового кодексу передбачає такі обов'язкові елементи податку платники податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Таким чином описані зміни стосуються таких елементів податків як:

- база оподаткування податку на прибуток підприємств (щодо скасування обмеження віднесення на витрати платника податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб – платників єдиного податку);

- ставка податку для єдиного податку (а саме прив’язка ставок єдиного податку для фізичних осіб до розміру мінімальної заробітної плати; скасування 50-відсоткової надбавки, що застосовується до фіксованих ставок податку за кожного найманого працівника фізичної особи).

В принципі цього достатньо, однак творці проекту пройшлися по усім елементам податку, а тому він може набрати чинності лише з 1 січня 2012.

З прийняттям закону № 8397 від 15.04.2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» було ліквідовано техогляд, а також скасовано доручення та інші «зайві» документи. Крім скасування техогляду закон № 8397 також спростив і порядок використання ТЗ.

Зокрема, для керування транспортним засобом вже не потрібно оформляти нотаріальну довіреність на право керування ТЗ та тимчасовий реєстраційний талон. Відтепер водієві для управління чужим транспортним засобом достатньо буде отримати у його власника техпаспорт, а також мати при собі посвідчення відповідної категорії і страховий поліс. Якщо на ТЗ видана страховка I типу (застрахована конкретна машина) їй може керувати будь-який водій. В іншому випадку, особі, якій захочеться керувати чужою машиною, перш за все, необхідно буде оформити поліс II типу (застрахований конкретна людина). Ніякого документального підтвердження, що ТЗ передано господарем законно (розписки, письмового дозволу, довіреності) вже не потрібно. Разом з тим, так звані генеральні довіреності на право розпорядження чужим ТЗ, не скасовані, і як і раніше у власників є можливість передати свої права на ТЗ іншій особі, оформивши у нотаріуса даний документ. Крім того, не потрібно буде водіям при собі мати дорожні, маршрутні листи і документи на вантаж. Всі перераховані вище документи будуть для водія вже «зайвими» та працівники ДАІ не мають права вимагати їх пред'явити. У свою чергу нагадаємо, що наказом МВС України № 131 від 8 квітня 2011 року, набрав чинності наприкінці травня поточного року, працівникам ДАІ дозволено просити у водіїв пред'явити для перевірки тільки три документи: водійське посвідчення, техпаспорт і поліс «автоцивілки». Зі скасуванням доручення та інших «зайвих» документів скасована і відповідальність за їх ненадання даішникам - законом № 8397 внесені відповідні зміни до Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» (ст.121 і 126). Нагадаємо, що вищезгаданий закон вступає в силу через 30 днів з моменту його опублікування.

Наразі цікавим є питання щодо доцільності одночасного застосування статті 69 і статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Як показує нам практика таке явище є досить поширеним. Зокрема, в деяких випадках районні суди при застосуванні ст. 69 і ст. 75 КК України недостатньо враховують тяжкість злочину.

Особа, яка вчинила злочин передбачений ч.4 ст. 187 може уникнути покарання передбаченого санкцією даної статті, якщо суд врахує декілька пом’якшувальних обставин та застосує статтю 69 КК України, призначивши покарання у виді 4 років позбавлення волі та одночасно застосує статтю 75 КК України, звільнивши особу від покарання. Сьогодні таких випадків все більше і більше. У розв’язанні порушеного питання приєднуюсь до думки науковців, які вважають недоцільним застосування норми, яка дозволяє призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, й одночасне застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Якщо вважати можливим одночасне їх застосування, то суд має, по суті, одні й ті самі пом’якшувальні обставини враховувати двічі: при вирішенні питання про розмір покарання винного в порядку ст. 69 КК України та при застосуванні ст. 75 КК України. Одночасне застосування звільнення з випробуванням з призначенням більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, значно розширює межі застосування звільнення від відбування покарання з випробування, що, в принципі, зведе нанівець формальні вимоги його застосування. Особи, які вчинили тяжкі злочини, а також тих, які раніше звільнювалися з випробуванням, застосування ст. 75 КК України має бути можливим за наявності не менше чотирьох обставин, що суд визнає як такі, що пом’якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання.

Отже, чим більш небезпечний злочин і особа,яка його вчинила, тим більше має бути обставин, що пом’якшують вину особи, і навпаки, такі обставини в меншій кількості можуть враховуватися при скоєнні менш небезпечних злочинів. Ці конкретні обставини, які у своїй сукупності свідчать про можливість досягнення мети покарання без його відбування, мають обов’язково відображатися у вироку суду.

Верховна Рада України ухвалила Закон України 8 липня 2010 року № 2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у якому передбачила збільшення пенсійних відрахувань для приватних підприємців на єдиному та фіксованому податку. Таким чином з липня 2010 року підприємцям доведеться додатково відраховувати щомісяця у Пенсійний фонд додаткові внески. Як зазначено в прийнятому Законі тепер сума сума страхового внеску  для підприємців повинна бути визначена «….з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, та повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».

Що це значить?

Згідно статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються: … порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Тому минулорічні Постанова Кабінету Міністрів № 366 від 14.04.2009 року та № 505 від 21 травня 2009 року, якими було покладено обов’язок на приватних підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування, платити додаткові страхові внески до Пенсійного фонду України у розмірі не менше мінімального розміру не відповідали законодавчим вимогам (що було підтверджено в судовому порядку), адже тільки Верховна Рада України може приймати такі рішення.

Отже, в цьому році влада пішла правильним нормативним шляхом, прийнявши відповідні зміни до Закону, а тому скасувати ці зміни можливо лише визначивши їх не конституційними у Конституційному Суді України (а ініціативу на це мають обмежене коло суб’єктів), що досить проблематично.

Тепер приватним підприємцям доведеться платити ці додаткові внески.

Візьмемо найпоширенішу ситуацію – підприємець на єдиному податку платить єдиний податок у розмiрi 200 гривень.

По-перше, запам’ятаймо, незалежно від розміру ставки єдиного податку (вiд 20 до 200 гривень) до Пенсiйного фонду вiдраховується 42% (Платниками фіксованого податку сплачується до Пенсійного фонду лише 10% від суми фіксованого податку). Тобто, якщо єдиний податок становить 200 гривень, то пенсiйний збiр – 84 гривнi.

По друге, враховуючи те, що відповідно до Закону України 8 липня 2010 року № 2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внески на загальнообов’язкове державне пенсiйне страхування треба сплачувати в розмiрi не меншому вiд мiнiмального розмiру страхового внеску за кожну особу та не перевищувати розмiру, обчисленого вiд максимальної величини фактичних витрат на оплату працi найманих працiвникiв. Як визначається цей мiнiмальний розмiр?

Розмір повного внеску дорівнює 33,2% мiнiмальної зарплати. Якщо мінімальна заробітна плата за період з 01.07.2010 року до 30.09.2010 року складає 888 грн., то мінімальний страховий внесок дорівнює 888*33,2% = 294,82 грн (але це лише на 3 місяці, потім розмір міні малки росте і страховий внесок теж росте).

По-третє, для визначення остаточного розміру доплати підприємець - платник єдиного податку повинен від розміру повного внеску мінімальної зарплати відняти розмір його відрахування з єдиного податку – визначена цифра і буде розмір необхідної доплати. Таким чином, підприємець, що сплачує 200 грн. єдиного, тепер повинен доплачувати до Пенсійного фонду щомісячно 210,82 грн. (294,82 грн. – 84 грн.).

Сплата внесків до Пенсійного фонду України здійснюється у строки визначені статтею 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»:

«…Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше  ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду….

Базовим звітним періодом для фізичних осіб-підприємців є»

Тим самим підприємець повинен, щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу сплачувати відрахування до Пенсійного фонду України.

Щодо строку звітності – то вона поки що залишається як і раніше: приватні підприємці, які сплачують податки за спрощеною системою оподаткування подадуть звіти в управління Пенсійного фонду України, за підсумками календарного  року, а саме до 1 квітня року наступного за звітним.

Більш чіткі роз’яснення по сплаті зазначених внесків та звітності чекаємо від Пенсійного фонду України.

Навіть після вступу в силу спрощеної схеми ліквідації юридичних осіб передбаченої Законом України від 19 травня 2011 року №3384-IV діяльність юридичних осіб в українському бізнесі побудована по принципу "взяв один - віддавай два". Нажаль чіткість та безпроблемність виходу із бізнесу і є основою для спирятливого "бізнес клімату", але не в нас...

Закон України №3384, який вніс цілу низку змінень в різні нормативні акти, чомусь залишив без змін ст.91 ГК України, у відповідності до якої, всі матеріальні цінності та грошові кошти підприємства, яке ліквідується, в шестимісячний термін після опублікування інформации про його ліквідацію розприділяются між його учасниками, в порядку та частках передбачених в статутних документах.

Та Закон №3384 змінив зміст ст.105. ГК України, так, що строк пред'ялення претеній кредиторами до підприємства, що ліквідуєтья може складати й шість місяців.

Тому, якщо підприємство, що заявило шестимісячний строк для пред'явлення претензій кредиторами, взагалі може залишити учасників без розподілених внесків.

Учредительными документами юридического лица являются: 

• Устав юридического лица
• Учредительный договор юридического лица
  
  

Юридическим лицам, созданным одним учредителем, требуется:

• Устав юридического лица

Юридическим лицам, созданным несколькими учредителями, требуется: 

• Устав юридического лица
• Учредительный договор юридического лица 
  
  

На практике, к учредительным документам также причисляют все документы, необходимые для создания юридического лица.

Также к учредительным документам иногда относят: 

• Уведомление о постановке на учет юридического лица в налоговом органе на территории.
• Свидетельство о государственной регистрации юридического лица.
• Свидетельство о регистрации страхователя в территориальном фонде обязательного медицинского страхования при обязательном медицинском страховании.
• Уведомление Территориального органа.
• Выписку из Единого государственного реестра индивидуальных предпринимателей.
• И даже приказ о назначении руководителя юридического лица. 

Связано это с тем, что данные бумаги имеются, как правило, в одном экземпляре, получаются при учреждении юридического лица и хранятся вместе с Уставом и Учредительным договором. Все эти документы необходимы для открытия счета в банке, постановки на учет в налоговом органе, регистрации обособленных подразделений и общего функционирования юридического лица.

  Независимо от вида юридического лица в документах нужно указывать его наименование и место нахождения, а также порядок управления им.

ПРОЕКТ ЩОДО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ

     Робоча група під керівництвом Президента України Віктора Януковича розробила проект нового Кримінально-процесуального кодексу України, який повинен бути прийнятий парламентом до кінця поточного року. Про це Янукович заявив на сьогоднішньому засіданні робочої групи з питань реформування кримінального судочинства.

     "Я впевнений в тому, що запропонований проект кодексу практично буде відповідати поставленій меті (оновлення законодавства для збільшення демократичних стандартів у сфері кримінального права). В цілому у нас є проект, який можна вважати робочим. Він вводить якісно нову систему правових засобів захисту людини, суспільства і держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечує швидке, повне і неупереджене розслідування кримінальних справ ", - підкреслив Президент.

     Він також зазначив, що даний документ базується на принципах верховенства права, відповідно до яких людина, її права і свободи "визнаються найвищими цінностями" та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

     Янукович заявив, що під час підготовки даного документи були враховані сучасні європейські стандарти, а також практика Європейського суду з прав людини. Також, за словами глави держави, оброблялися пропозиції, що надходять від міжнародних експертів, провідних вітчизняних наукових діячів, неурядових організацій, Міністерства юстиції України, Верховного суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також правоохоронних органів.

     "Вважаю, що проект кодексу повинен бути оброблений Верховною Радою ще в 2011 г.  Впевнений, що прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу є запорукою будівництва в Україні правової держави і виступає однією з найважливіших гарантій дотримання прав і свобод людини в нашій країні", - сказав Янукович.

     Крім того, проект нового Кримінально-процесуального кодексу передбачає право обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину на розгляд його справи судом присяжних, а також можливість укладення договору між обвинуваченим, потерпілим і обвинувачем.

     "Кодексом передбачена можливість укладати договір між прокурором і підозрюваним, а також договір між потерпілим і підозрюваним. Це призведе до істотного скорочення термінів розслідування кримінальних правопорушень", - сказав Янукович і додав: "Кодексом передбачається, що людина, яка звинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину , має право на розгляд його справи судом присяжних ". Також Янукович впевнений, що новий Кримінально-процесуальний кодекс багато уваги приділяє праву людини на справедливий розгляд і вирішення його справи незалежним і неупередженим судом. Крім того, кодекс закладає основи для оперативного здійснення правосуддя в кримінальних справах в найкоротші терміни. Для цього встановлено ряд спрощених процедур при судовому розгляді кримінальних справ.

     Взагалі скасовується таке поняття, як порушення кримінальної справи (слідчий зобов'язаний лише внести відомості про злочин в Єдиний реєстр досудових розслідувань і почати це розслідування). Це різко зменшить бюрократію в роботі правоохоронців.

     Є ще низка нових моментів, на які, на думку Портнова, слід звернути увагу. Серед них - те, що, за новим КПК, основний запобіжний захід в економічних злочинах - застава (арешт - тільки якщо застава не сплачена). І взагалі арешт буде можливий лише тоді, коли стаття КК передбачає за злочин не менше 5 років для раніше несудимого.

     Також даний документ з урахуванням всіх стандартів встановлює перелік випадків, в яких правоохоронні органи мають право здійснювати негласні слідчі дії, при цьому передбачено, що вони можуть здійснюватися при розслідуваннях тільки тяжких та особливо тяжких злочинів і тільки за рішенням суду. Крім того, за словами Януковича, кодекс збалансує повноваження слідчого і прокурора, що призведе до більш об'єктивного та оперативного розслідування кримінальних правопорушень. Також він встановлює суворий механізм контролю за діями органів слідства та надає право підозрюваному і обвинуваченому на оскарження дій або бездіяльності прокурора і слідчого.

     "Необхідно особливо підкреслити, що проект кодексу забезпечує рівність і боротьбу з боку обвинувачення і сторони захисту перед судом під час обгрунтування своєї правової позиції. Ми змінимо існуючу в Україні практику, коли суди демонструють відданість тільки одній стороні процесу - звинуваченому - зазначив Янукович.

     Він також зазначив, що даним кодексом "суттєво розширено права адвоката, який отримав можливість на рівні з прокурором збирати і подавати свідчення в суд", а одним з основних його переваг "є втілення в його положеннях принципу гуманізму і забезпечення поваги до людської гідності".

     "Він втілює заборону для суду розглядати в якості доказів дані, які були отримані органами слідства шляхом погроз по відношенню до підозрюваного, або іншим незаконним способом", - зазначив Янукович.

     Нагадаємо, що 14 червня в Україні набув чинності закон про ліквідацію інституту народних засідателів у кримінальному процесі. Законом внесено зміни до Кримінально-процесуального кодексу, які ліквідували інститут народних засідателів у кримінальному процесі, а справи, які на сьогоднішній день підсудні складу суду за їх участю, передати в компетенцію складу суду, який утворюється з трьох професійних суддів.

     У січні 2011 р. ВР прийняла за основу і в цілому зміни до Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) щодо поняття терміна "близькі родичі". З метою забезпечення однакового розуміння і застосування терміна "близькі родичі" в усіх стадіях кримінального судочинства та забезпечення рівності процесуальних прав чоловіка і дружини, внесено зміну до пункту 11 статті 32 Кримінально-процесуального кодексу України, якою доповнюється перелік осіб, які належать до "близьких родичів" .

     Раніше, у вересні 2010 р. ВР ухвалила зміни до Кримінально-процесуального кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поміщення дітей у приймальники-розподільники для дітей".

16.06.2011

     Янукович представив проект нового Кримінально-процесуального кодексу

"Завершити цю роботу потрібно якнайшвидше. Проект кодексу має бути розглянуто і схвалено Верховною Радою в 2011 році. Переконаний, що прийняття нового КПК є запорукою створення в Україні правової держави і є однією з головних гарантій дотримання прав людини в нашій країні", - сказав Янукович, відкриваючи засідання робочої групи з питань реформування кримінального судочинства.

     За його словами, проект кодексу забезпечує швидке, повне і неупереджене розслідування кримінальних справ. Янукович вважає, що проект забезпечує рівність і змагальність сторони обвинувачення і сторони захисту перед судом під час обґрунтування своєї позиції. Кодексом передбачено істотно розширити права адвоката, який отримав можливість нарівні з прокурором збирати і представляти докази в суді.

     "Ми змінимо існуючу в Україні практику, коли суди демонструють відданість тільки одній стороні процесу - звинувачення", - сказав Янукович. Він нагадав, що в 2011 році українські суди винесли лише 0,2% виправдувальних вироків - тоді як у європейських країнах ця цифра в десятки разів більша.

     "Однією з основних переваг кодексу є втілення в його положеннях принципу гуманізму і забезпечення поваги людської гідності", - зазначив Янукович, додавши, що йдеться про заборону для суду розглядати як докази відомості, отримані органами слідства шляхом насильства чи погроз стосовно підозрюваного.

     Кодекс передбачає запобігання надмірного застосування судами запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Крім того, особа, яка обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, має право на розгляд її справи судом присяжних. Проект кодексу також передбачає можливість угоди між прокурором і підозрюваним, між потерпілим і підозрюваним, що, як очікується, сприятиме скороченню термінів розслідування злочинів. адвокат в суді матиме однакові права з прокурором. Тепер кожна сторона повинна доводити суду, що є доказом (провини або невинності), а що - ні, Крім того, документом пропонується запровадити домашні арешти терміном до двох місяців та електронні браслети для стеження за підозрюваними.

     Також передбачено повне скасування дослідування кримінальних справ. Адже поки що в нас, за словами Портнова, 99,8% усіх судових рішень - це або обвинувальні вироки, або дослідування. І тільки 0,2% - виправдальні вироки. Тепер же якщо слідчий у процесі досудового слідства не зібрав доказів провини, то справу не відправлять на дослідування, а суддя буде зобов'язаний виправдати підсудного. В зв'язку з цим, розповів Портнов, ми чекаємо до 30% виправдальних вироків, як у Європі.

     Запроваджується таке поняття, як угода. Вона може бути з потерпілим або про визнання провини. Кожна з них затверджується судом. Угода обвинуваченого з потерпілим (окрім суспільно небезпечних злочинів, скажімо, вбивства) - якщо останній вважає, що перед ним виконані всі зобов'язання, відшкодовано збиток. Тоді він забирає свою заяву, слідство припиняється. Угода про визнання провини може бути двох видів.

     Перший вид (у разі скоєння нетяжкого злочину) - угода обвинуваченого зі слідством, коли обвинувачений добровільно визнає провину, готовий, приміром, відшкодувати збиток разом зі штрафом, тоді його звільняють від серйознішого покарання та накладають на нього згаданий штраф. Другий вид - якщо обвинувачений згоден співпрацювати зі слідством для розкриття тяжчого злочину. Тоді, з дозволу суду, йому обіцяють менший термін.

     Взагалі скасовується таке поняття, як порушення кримінальної справи (слідчий зобов'язаний лише внести відомості про злочин в Єдиний реєстр досудових розслідувань і почати це розслідування). Це різко зменшить бюрократію в роботі правоохоронців.

     Є ще низка нових моментів, на які, на думку Портнова, слід звернути увагу. Серед них - те, що, за новим КПК, основний запобіжний захід в економічних злочинах - застава (арешт - тільки якщо застава не сплачена). І взагалі арешт буде можливий лише тоді, коли стаття КК передбачає за злочин не менше 5 років для раніше несудимого.

     "Зараз ми чекаємо висновку щодо нового КПК від Ради Європи, як тільки отримаємо - вноситимемо законопроект до парламенту на затвердження", - сказав Портнов.

       При цьому Янукович запропонував ознайомити провідних європейських експертів з проектом кодексу і врахувати їх зауваження при подальшій обробці проекту. Він також вважає за необхідне, щоб проект Кримінально-процесуального кодексу було подано для експертного висновку до Ради Європи та Венеціанської комісії.

     Поіменне голосування про проект Закону про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо уточнення підслідності) (№4505) - у другому читанні та в цілому

20/грудень /2011 11:47

За:275 Проти:0 Утрималися:0 Не голосували:55 присутніх було: 330

Рішення прийнято

Фракція Партії регіонів у Верховній Раді України

Новини політики. 21 грудня. Верховна Рада України прийняла закон «Про внесення зміни до Кримінально-процесуального кодексу України щодо уточнення підслідності», яким змінила перелік статей, досудове слідство з яких здійснює Служба безпеки України.

Закон направлено на підпис Президенту (22.12.2011)

Законом передбачено викласти частину 3 статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України в новій редакції: «У справах про злочини, передбачені статтями 109, 110, 111, 112, 113, 114, 201, 209, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 261, 265-1, 294, 305, 328, 329, 330, 332, 333, 334, 359, 361, 361-1, 361-2, 362, 363, 363-1, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України, досудове слідство здійснюється слідчими органами Служби безпеки України».

метою «зупинити рейдерство» внесені зміни в деякі закони.
1. В Законі України «Про міліцію» основні обов’язки міліції (ст. 10)
доповнені обов’язком надавати допомогу державному виконавцю при
проведенні виконавчих дій у випадках, передбачених законом.
2. В Законі України «Про виконавче провадження» внесено зміни.
Якими держаним виконавцям заборонено залучати в процесі
виконавчого провадження на платній основі суб’єктів
господарювання, які надають послуги з охорони власності і громадян
у випадках виконання судових рішень, ухвал про зміну органів
управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій
незалежно від форми власності. (ст. 5)
Також, введені обмеження щодо кола осіб, які можуть залучатися до
проведення виконавчих дій. виконання судових рішень, ухвал про
зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ,
організацій незалежно від форми власності (ч. 3 ст. 10).

В докризовий час багато нерезидентів (іноземців), як фізичних осіб так і юридичних, купували нерухомість. Після набрання чинності Податкового кодексу України виникла необхідність привести деякі уточнення.

У випадку проведення операцій з нерухомістю, котра знаходиться на території України у власності нерезидента, застосовуються наступні правила:

Дохід від продажу не частіше одного разу на протязі податкового року жилої нерухомості, земельної ділянки, не перевищуючих нормі безоплатної передачі, передбаченою ст. 121 Земельного Кодексу України, при умові, що дане майно перебувае у власності платника податків більше трьох років - не оподатковується. Якщо ж така нерухомість знаходиться у власності нерезидентак меньше вищезазначеного строку, то угода оподатковується по ставці 15%-17%, така ж ставка оподаткування діє і для продажу нежитлового фонду.

Розрахунки між нерезидентаи в безготівковій формі повинні здійснюватися через банк-резидент, котрий і буде виступати в даному випадку податковим резидентом.

У випадку готівкового розрахунку податок сплачуеться нерезидентом - отримувачем прибутку протягом двадцяти календарних днів, але не пізніше закінчення строку його перебування на території України.

Також, слід зауважити, що незалежно від ступеня родинних зв'язків при спадкування нерухомого майна за участю нерезидента всеодно необхідно сплатити податок в розмірі 15%-17% .

З 1-го січня 2012 року вступили в силу зміни до основних положень Податкового кодексу для платників податків виглядають так: 1. Залишили те, що було: єдиний податок 20-200 грн./міс. при річному обігу коштів до 500 тис. грн., якщо обіг більше - податки сплачуються за звичайною схемою. Касові апарати не вводять. З ветованого кодексу залишилася заборона для платників ПДВ включати витрати на послуги, надані спрощенцями, в собівартість продукції - їх треба включати в прибуток. Ветовано Президентом України: У населених пунктах, де мешкають до 150 тис. людей - податки 20-200 грн./міс. (суму встановлювали місцеві органи влади), від 150 тис. до 500 тис. людей - 20-400 грн., більше 500 тис. людей - 20-600 грн. Фізособи-підприємці, що займаються декількома видами діяльності, платили б податок за більшою ставкою. Спрощенці з річним обігом до 300 тис. грн. могли б працювати без касових апаратів, а з обігом від 300 до 600 тис. грн/рік - тільки з касовим апаратом. 2. Перелік видів діяльності, за якими дозволено працювати на свідоцтві про сплату єдиного податку, повернули, відновлено кількість найманих працівників до 10 людей. Ветовано Президентом України: Скорочувався перелік видів діяльності, за якими дозволялося працювати на єдиному податку, зменшувалася кількість найманих працівників для спрощенця до 4 людей. Для податківців новий варіант Податкового кодексу виглядає наступним чином: 1. За всіма видами перевірок зараз необхідний письмовий наказ вищого начальника, який податковий інспектор пред'являє при перевірці. Ветовано Президентом України: Планувалося ввести раптові (фактичні) перевірки в будь-який момент, їх кількість повинна була бути необмеженою та попередження не обов'язкове. Податківці могли опитувати працівників, чи легально вони працюють, як їм платять зарплату (офіційно або в конвертах) і перевіряти документи фірми (ведення трудових книжок і т. д.) на відповідність КЗпП. Податківець міг перевірити будь-якого підприємця на свій розсуд, у будь-який момент, що створювало б передумови для посилення корупції хабарництва. 2. Можливо заарештувати майно лише на 24 години, після цього суд за 72 години повинен підтвердити або скасувати арешт. Якщо з моменту арешту минуло 72 години і рішення суду відсутнє, арешт автоматично скасовується. Ветовано Президентом України: Майно без рішення суду можна було заарештувати на 96 годин. 3. Податкова зобов'язана довести в суді свої звинувачення, і вони стають дійсними тільки після рішення суду. Ветовано Президентом України: Підприємець повинен був через суд доводити свою невинність, якщо податкова звинуватила його в приховуванні податків. 4. Справу можна порушити тільки після того, як набере чинності рішення суду про законність акта про порушення. Ветовано Президентом України: На підставі акта про порушення можна було порушити оперативну і кримінальну справи проти підприємця. 5. Зайві внесені гроші зобов'язані повернути або зарахувати в платежі майбутніх періодів. Ветовано Президентом України: Обов'язковий податковий платіж не повертався, навіть якщо з'ясується, що є переплата. 6. Перевірка проводиться відразу, відсутні документи вимагають надати під час перевірки. Підприємець має право відмовитися їх надати, тоді податкова може їх отримати лише через суд. Заборонено без суду вилучати оригінали документів. Ветовано Президентом України: У підприємця за добу до перевірки могли вимагати документи, вилучати їх, вивчати, потім приходити і чіплятися до дрібниць. 7. Можна перевіряти діяльність підприємства тільки протягом 60 днів після здачі звітності за квартал. Ветовано Президентом України: Планова і позапланова перевірка могли проводитися без часової прив'язки до звітності, що паралізовувало б роботу підприємства. 8. Арештовувати майно можна тільки на суму боргу - податківець повинен знайти об'єкт підходящої вартості і його заарештувати. Ветовано Президентом України: Податкова застава - можна було повністю заарештовувати все майно підприємства за борги, що створювало лазівку для рейдерів: за невеликий прострочений борг можна було б зупинити роботу підприємства, банкрутувати його і купувати задешево. Нагадаємо, 30 листопада Янукович наклав часткове вето на Податковий кодекс. Як пояснив президент, його не задовольнило, що в урядовому проекті кодексу суттєво обмежені права підприємців та непомірно посилена роль податкової адміністрації.

Верховна Рада України (ВР) прийняла у другому читанні і в цілому урядовий законопроект №8521 про внесення змін до Податкового кодексу, що стосуються спрощеної системи оподаткування та малого підприємництва.

За таке прийняття таких змін проголосувало 264 народних депутати з 379 зареєстрованих у сесійній залі у четвер, 20 жовтня 2011 року.

 Зокрема, законопроект №8521 від 16 травня 2011 року, згідно з пояснювальною запискою до першого читання, встановлює такі норми:

•  скасування обмеження віднесення на витрати платника податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб — платників єдиного податку (юрособам знову стане вигідно працювати з єдиноподатниками);

•  подання платниками податку на прибуток переліку доходів і витрат у розрізі контрагентів, які є платниками єдиного податку;

•  встановлення обов'язку реєстрації платником ПДВ у разі надання послуг платникам ПДВ;

•  визначення положень про оподаткування доходів фізичних осіб, які здійснюють несистематичний продаж товарів, у вигляді короткострокового свідоцтва;

•  збільшення обсягів річного доходу і їхня прив'язка до розміру мінімальної заробітної плати;

•  прив'язку ставок єдиного податку для фізичних осіб до розміру мінімальної заробітної плати:

*для доходів до 150 мінімальних заробітних плат максимальна ставка 10% мінімальної заробітної плати,

* для доходів до 1000 мінімальних заробітних плат максимальна ставка 20% мінімальної заробітної плати,

* для фізичних осіб з обсягом доходу до 2000 мінімальних заробітних плат встановлення процентної ставки податку (3% від доходу за умови сплати ПДВ, 5% від доходу — без сплати ПДВ);

• скасування 50-відсоткової надбавки, яка застосовується до фіксованих ставок податку за кожного найманого працівника фізичної особи;

• обмеження сфери застосування спрощеної системи оподаткування для окремих видів господарської діяльності (високорентабельних, доходи від яких є пасивними або, які за своєю суттю не потребують державної підтримки у вигляді сплати єдиного податку);

•  виключення зі складу єдиного податку ресурсних платежів з метою сприяння раціональному використанню природних ресурсів;

•  повернення фізичним особам — платникам єдиного податку права реєструватися платниками ПДВ;

•  ведення книги обліку лише доходів, ведення спрощеного обліку доходів і витрат платниками єдиного податку, зареєстрованих платниками ПДВ;

•  ведення юридичними особами спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат за методикою, викладеною Мінфіном;

•  встановлення річного звітного періоду для фізичних осіб з обсягом доходу до 150 розмірів мінімальної заробітної плати, для інших платників — збереження подання квартальної звітності;

•  визначення підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку;

•  встановлення фінансової відповідальності за порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування.

  Зміни до Податкового кодексу передбачають також скасування штрафних санкцій за несплату соціальних внесків у 2010 році, а також звільнення від такої сплати підприємців з числа пенсіонерів та інвалідів.

  Окрім того, підприємці зможуть мати й економічно обґрунтоване право на «відпустку» — за один місяць щороку вони за новим законодавством вони не платитимуть «єдиний» податок.

  Також законопроектом передбачено запровадження диференційованого підходу до класифікації малого бізнесу відповідно з річним оборотом, реєстрацію «спрощенців» як платників ПДВ тощо.

Провадячи митне очищення імпортованого товару, підприємство в особі декларанта
надає в митний орган вантажну митну декларацію й декларацію митної вартості.
При цьому подається пакет товаросупроводжувальних документів, необхідних для
здійснення митного контролю й митного оформлення таких товарів. «Важливо
розуміти, що митна вартість визначається й декларується саме декларантом, а не
митним органом, який, у свою чергу, тільки її контролює, застосовуючи при цьому
припустимі форми контролю»
Декларант повинен знати свої права при відстоюванні митної вартості, а також
права й обов'язки митного органа при контролі митної вартості. І всі порушення
з боку митниці фіксувати на декларації митної вартості. Адже половина успіху в
суді залежить від професіоналізму декларанта.
Імпортери й декларанти повинні знати, що наявність у Єдиній автоматизованій
інформаційній системі ГТСУ інформації про вартість більшої, ніж заявлена
декларантом, не може бути єдиною й достатньою причиною законного підвищення
вартості з боку митниці. Часто, у процесі розгляду справ у суді, з'ясовується,
що митниця як порівняння використовувала зовсім інший товар; що товар, з яким
було порівняння вже оформлений не по першому методу оцінки; що митниця не може
законно обґрунтувати причину неприйняття вартості за ціною контракту; що в ЕАИС
ГТСУ є й інші вартості на ідентичні й аналогічні товари й вони розмірні із ціною
контракту і т.д.
« За практику позовів безліч митних оформлень, декларацій митної вартості где
дії митниці при неприйнятті вартості декларанта не були бездоганні з погляду
права. А раз так, то завжди є підстави для заперечування, як Розв'язку митниці,
так і її дії».
Дана категорія позовів пред'являється до двом відповідачам: митному органу й
казначейству, якщо позивач вимагає повернення зайво сплачених коштів, і тільки
до митного органа, якщо позивач просить зарахувати, що оскаржується суму за
рахунок майбутніх платежів.

Виписка зі службової інструкції митного інспектора

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви,
документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. У разі
виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів декларант
зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості. У визначених
законодавством випадках митний орган визначає митну вартість товарів самостійно,
на підставі наявної у нього інформації, з оформленням рішення про визначення
митної вартості товарів, у випадках, якщо:
- митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча,
ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів
та/або комплектуючих, які входять до складу товару;
- декларант відмовився від пропозиції митного органу визначити митну вартість
іншим способом, ніж він використав для її визначення;
-
декларантом не подано або подано з порушенням строку встановленого пунктом
13 Порядку декларування додаткові документи, необхідні для підтвердження митної
вартості товарів;
-
у поданих декларантом документах відсутні необхідні відомості та/або за
підсумками здійснення контролю виявлені неточності у відомостях, що містяться
у поданих документах та/або виникають сумніви стосовно їх достовірності, а
також наявні умови, що унеможливлюють використання декларантом обраного методу
визначення митної вартості.
Митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон
України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі
заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання
підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна
ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів,
які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім
вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення

(фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів
щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи
визначають митну вартість самостійно.

У контексті сучасного міжнародного права подвійне громадянство
визначається як одночасна належність особи до громадянства двох держав.
У міжнародному праві поняття подвійного громадянства розглядається
в якості більш широкого поняття множинного громадянства, а саме як
одночасної належності особи до громадянства двох або більше держав
( стаття 2 Європейської конвенції про громадянство 1997 року).

Подвійне громадянство може набуватися внаслідок свідомих дій осіб,
які бажають його мати, а може виникати внаслідок колізій у законодавстві
різних держав. Феномен подвійного громадянства є результатом розвитку
сучасних процесів у міжнародних відносинах, які виникають внаслідок
бурхливих міграційних процесів, що відбуваються з різних причин
економічного, політичного і соціального характеру.

Наявність подвійного громадянства створює більш комфортні умови
людям, що тісно пов'язані тими чи іншими стосунками з іншою державою
(перетинання кордону, працевлаштування, ведення бізнесу). Разом з тим
подвійне громадянство спричиняє складності у відносинах «громадянин-
держава»: в армії якої держави особа повинна служити; суду якої держави
підсудна особа, що вчинила злочин; де сплачувати податки та як уникнути
подвійного оподаткування.

Проблематика подвійного громадянства породжує юридичні та
політичні колізії і в стосунках між державами. У світі ці проблеми вирішують
по різному. В основі законодавства про громадянство будь-якої країни
закладений принцип верховенства права своєї держави. Тобто, за особами
з подвійним громадянством визнається право перебування виключно у
правовому полі тієї держави, громадянство якої набувається і на території
якої вони проживають.

Україна відноситься негативно до випадків подвійного громадянства.
Наша держава відстоює позиції єдиного громадянства і належить до
тих держав, які вважають, що особа не може одночасно ефективно
користуватися правами і виконувати обов'язки стосовно декількох держав.
Свою позицію щодо цього Україна закріпила у своєму законодавстві.

Так у статті 4 Конституції України чітко визначено, що в Україні існує єдине
громадянство.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про громадянство України» у разі,
якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав,
то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином
України.

Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах
з Україною, за змістом тієї ж статті Закону, він також визнається лише
громадянином України.

Отже, з одного боку, держава Україна «де-юре» не визнає випадки
подвійного громадянства, а з іншого боку «де-факто» такі випадки не
забороняє. Адже у законодавстві України не встановлено відповідальність
за набуття громадянами України громадянства інших держав, і численні
випадки набуття подвійного громадянства існують.

Не існує точної статистики подвійного громадянства, так само як
неможливо повністю уникнути такого явища, як подвійне громадянство.
Адже Україна є учасником міграційних процесів у світі, одним з проявів
яких є подвійне громадянство. Україна не може перешкоджати проявам
інших держав надавати зацікавленим особам у спрощеному порядку своє
іноземне громадянство. Особи використовують ці можливості і з тих чи інших
причин (родинні чи історичні зв'язки з державою, бажання отримати гідну
роботу, вищу пенсію, соціальний захист тощо), і набувають громадянство
інших держав за власним бажанням.

Звичайно, що Україна не зацікавлена у таких проявах і вживає відповідні
заходи. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про
громадянство України» від 16 квітня 1997 року було запроваджено
положення про втрату громадянства України внаслідок добровільного
набуття громадянства іншої держави.

На уникнення випадків подвійного громадянства спрямовані і
двосторонні угоди України з питань громадянства, укладені з Республікою
Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Киргизькою
Республікою та Грузією. Ці Угоди передбачають набуття нового громадянства
з одночасним припиненням попереднього громадянства.

Однак ці Угоди лише частково вирішують проблему запобігання
випадкам подвійного громадянства. На практиці іноземні держави не
зацікавлені надавати державним органам України інформацію щодо
набуття їхнього громадянства громадянами України. Так само і не існує
у законодавстві України вимоги щодо того, що сама особа – громадянин
України зобов'язана повідомляти державним органам України про факт
набуття нею іноземного громадянства. Надалі ця проблема повинна
вирішуватися Україною у рамках Європейської Конвенції про громадянство
1997 року, ратифікованої Україною 20 вересня 2006 року.

Головний консультант
компанії «Юридична планета»,
кандидат юридичних наук
Ковалишин І.Г.